Стрічка новин - сторінка 2

Питання про практичні шляхи етичного вдосконалення розроблені в буддизмі дуже докладно. Це вчення про вісім «чеснот», які досягаються тими, хто проходить такий шлях. Чесноти полягають у правильній поведінці, в правильному баченні, правильний спосіб життя, правильно говорити, правильному напрямку думки, правильному зусиллі, правильному уваги, правильному зосередженні.

Успіх буддизму був обумовлений тим, що він був «релігією порятунку», вселяв у душі віруючих надію на те, що повсюдно поширене страждання може бути подалано і усунуто.

Суспільство – суперечлива система. У сучасній філософії немає єдності у визначенні кількості методологічних принципів для досягнення істини. Можна погодитись з тими філософами, які вважають, що принципів повинно бути не багато, але досить для забезпечення розвитку думки В розумінні поняття "суспільство" потрібно виділяти два аспекти, два виміри - індивідуальний і соціальний.. Сучасна соціальна філософія, спираючись на методологічні принципи, показує суспільство як особливий спосіб життя людей, головні компоненти якого – людина, свідомість, діяльність і спілкування, суспільні відносини. Всі суспільні явища є результатом дій індивідів, їхніх цілей, бажань, думок, вільного вибору. Причому діють ці індивіди не відокремлено один від одного, тому суспільство є не просто сукупністю індивідів, а відкритою системою їх спілкування, взаємозв'язків і взаємодій.

Штучний інтелект — це здатність алгоритмів чи інтелектуальних систем навчатися, використовуючи при цьому набутий досвід, задля досягнення заданих цілей.

Штучний інтелект має величезний потенціал для суспільного блага.

Проблема штучного інтелекту є міждисциплінарною, для її осмислення необхідні скоординовані спільні зусилля вчених різних областей, як математиків, фізиків та інженерів, так і фахівців гуманітарного знання, наприклад, психологів і філософів. Отже розглянемо її з філософської точки зору.

Тоталітаризм - форма правління державою, за якої права громадян сильно ущемлені, з боку спецслужб здійснюється постійний контроль над усіма сферами життя людей.

Хтось дивиться на тоталітарні держави і бачить тільки проблеми — придушення населення, повний контроль за його життям, концентраційні та трудові табори, відсутність побутових засобів комфорту на тлі розвиненого військового комплексу.

Хтось дивиться на тоталітарні держави і або ностальгує, або фантазує про “сильну руку”, високу мораль, найпотужніші кораблі та літаки, про безкоштовне забезпечення базових потреб. Обидві категорії не змінять свою думку, які б аргументи не наводила інша сторона.

Виходячи з ідеї, що існування будь-якої національної філософії реалізується як прояв філософії духу, можемо стверджувати: українська філософія є особливим, оригінальним явищем. Ця особливість визначається домінантою етико-морального її спрямування. Український народ витворює філософію, у центрі якої є людина з її внутрішнім світом, який перебуває в органічній єдності з умовами її самореалізації. Це не просто людина, а передусім людина Землі, яка критерієм істини має свою власну діяльність, розглядає своє буття через єдність чуттєвого і раціонального.

Доля — поняття, яке позначає наперед визначений перебіг подій у житті людини або розвитку суспільства. В українській мові слово доля використовується також для опису історії життя людини, того, що їй судилося пережити.

Використання терміну доля неявно використовує концепцію того, що події майбутнього детерміновані. Крайня віра в таку концепцію виражається в фаталізмі. Вона суперечить концепції свободи волі. Утім, прихильники такого примітивного трактування воліють замовчувати ґрунтовні міркування християнських мислителів щодо цього явища, зокрема вчення про Провіденціалізм.

Проблема надійності досліджується цілим рядом спеціальних наук; це служить вираженням того факту, що ця фундаментальна проблема, що виникає стосовно будь-яких систем, проявляється на багатьох рівнях організації матерії і тому має і філософське значення. Поняття надійності — як і сама проблема, що має відношення до багатьох сфер буття, — відбиває деякі найважливіші властивості реальної дійсності, як, наприклад, такі: людську практику (техніку і виробництво), досягнутий рівень пізнання і оволодіння природою, деякі моменти громадського буття і свідомості. Поняття надійності в силу своєї багатозначності вимагає багатоаспектного аналізу, мета якого в тому, щоб розкрити не лише важливий природничо-науковий, технічний і економічний, але і філософський і соціальний зміст цього поняття.

Релігія – це явище суспільно-історичне, тобто вона функціонує в людських спільнотах та виникає і змінюється в процесі розгортання людської історії.

Багатогранність релігії зумовлює те, що вона постає предметом вивчення різних наук та сфер пізнання: її вивчають філософія, соціологія, психологія, деякі конкретні науки. Особливе місце серед цих сфер пізнання належить релігієзнавству, що збирає данні численних наук та досліджень задля того, щоби подати релігію як ціле, проте багатоелементне явище. Суспільно-історичний характер релігії проявляється також в тому, що вона задовольняє певні суспільні потреби, виконуючи при цьому низку функцій, серед яких на першому плані перебувають світоглядна, компенсаційна, соціальна, комунікативна, інтегративно-дезінтегративна, сенсопокладальна.

Колективне несвідоме – це глибинний шар психіки людини, що лежить глибше рівня індивідуального несвідомого і є спільним для всіх людей. Воно містить результат багатовікової історії людства.

Теорія К. Г. Юнга описує основні архетипи колективного несвідомого, серед них такі як самість, аніма та анімус, тінь, маска, мудрець, Бог. Архетип є сенсоформою, загальним значенням притаманним всім індивідам, що зберігається на рівні колективного несвідомого і проявляється у вигляді символів. Символ є безпосередньою реалізацією архетипу, але ніколи не вичерпує всього багатства його значень.

Осмислення проблем діалогу саме як практики культурного обміну, самовідчуття нашого часу (в якому відношення і зв'язки людей поміж собою і з Богом перестали розумітися як такі, що існують самі по собі, і почали помічатися, хоча б у вигляді розмов про їх нестачу, відсутність, неможливість), призвели до появи досить плідних досліджень специфіки діалогічних відносин.