Стрічка новин - сторінка 2

Тоталітаризм - форма правління державою, за якої права громадян сильно ущемлені, з боку спецслужб здійснюється постійний контроль над усіма сферами життя людей.

Хтось дивиться на тоталітарні держави і бачить тільки проблеми — придушення населення, повний контроль за його життям, концентраційні та трудові табори, відсутність побутових засобів комфорту на тлі розвиненого військового комплексу.

Хтось дивиться на тоталітарні держави і або ностальгує, або фантазує про “сильну руку”, високу мораль, найпотужніші кораблі та літаки, про безкоштовне забезпечення базових потреб. Обидві категорії не змінять свою думку, які б аргументи не наводила інша сторона.

Виходячи з ідеї, що існування будь-якої національної філософії реалізується як прояв філософії духу, можемо стверджувати: українська філософія є особливим, оригінальним явищем. Ця особливість визначається домінантою етико-морального її спрямування. Український народ витворює філософію, у центрі якої є людина з її внутрішнім світом, який перебуває в органічній єдності з умовами її самореалізації. Це не просто людина, а передусім людина Землі, яка критерієм істини має свою власну діяльність, розглядає своє буття через єдність чуттєвого і раціонального.

Доля — поняття, яке позначає наперед визначений перебіг подій у житті людини або розвитку суспільства. В українській мові слово доля використовується також для опису історії життя людини, того, що їй судилося пережити.

Використання терміну доля неявно використовує концепцію того, що події майбутнього детерміновані. Крайня віра в таку концепцію виражається в фаталізмі. Вона суперечить концепції свободи волі. Утім, прихильники такого примітивного трактування воліють замовчувати ґрунтовні міркування християнських мислителів щодо цього явища, зокрема вчення про Провіденціалізм.

Проблема надійності досліджується цілим рядом спеціальних наук; це служить вираженням того факту, що ця фундаментальна проблема, що виникає стосовно будь-яких систем, проявляється на багатьох рівнях організації матерії і тому має і філософське значення. Поняття надійності — як і сама проблема, що має відношення до багатьох сфер буття, — відбиває деякі найважливіші властивості реальної дійсності, як, наприклад, такі: людську практику (техніку і виробництво), досягнутий рівень пізнання і оволодіння природою, деякі моменти громадського буття і свідомості. Поняття надійності в силу своєї багатозначності вимагає багатоаспектного аналізу, мета якого в тому, щоб розкрити не лише важливий природничо-науковий, технічний і економічний, але і філософський і соціальний зміст цього поняття.

Релігія – це явище суспільно-історичне, тобто вона функціонує в людських спільнотах та виникає і змінюється в процесі розгортання людської історії.

Багатогранність релігії зумовлює те, що вона постає предметом вивчення різних наук та сфер пізнання: її вивчають філософія, соціологія, психологія, деякі конкретні науки. Особливе місце серед цих сфер пізнання належить релігієзнавству, що збирає данні численних наук та досліджень задля того, щоби подати релігію як ціле, проте багатоелементне явище. Суспільно-історичний характер релігії проявляється також в тому, що вона задовольняє певні суспільні потреби, виконуючи при цьому низку функцій, серед яких на першому плані перебувають світоглядна, компенсаційна, соціальна, комунікативна, інтегративно-дезінтегративна, сенсопокладальна.

Колективне несвідоме – це глибинний шар психіки людини, що лежить глибше рівня індивідуального несвідомого і є спільним для всіх людей. Воно містить результат багатовікової історії людства.

Теорія К. Г. Юнга описує основні архетипи колективного несвідомого, серед них такі як самість, аніма та анімус, тінь, маска, мудрець, Бог. Архетип є сенсоформою, загальним значенням притаманним всім індивідам, що зберігається на рівні колективного несвідомого і проявляється у вигляді символів. Символ є безпосередньою реалізацією архетипу, але ніколи не вичерпує всього багатства його значень.

Осмислення проблем діалогу саме як практики культурного обміну, самовідчуття нашого часу (в якому відношення і зв'язки людей поміж собою і з Богом перестали розумітися як такі, що існують самі по собі, і почали помічатися, хоча б у вигляді розмов про їх нестачу, відсутність, неможливість), призвели до появи досить плідних досліджень специфіки діалогічних відносин.

Оригінальність Данте виявилася в інтерпретації божественного та людського. Поет і філософ знімає суперечливість цих первнів. Він підкреслює їхню органічну єдність. Данте не протиставляв Бога творчим силам людини. У людині співіснують (і детермінують її діяльність) два первня — божественний та природний. Саме тому до «блаженства» ведуть два шляхи: філософські роздуми, тобто людський розум, та «духовні настанови», що виходять від «Святого духа». Зазначені первні Данте розглядав як рівнодійні, що, безумовно, суперечило схоластично-теологічній позиції, руйнувало її.

Свобода як одна з основних філософських категорій характеризує сутність людини і сутність людства, їх існування. В історії філософської думки це поняття пройшло тривалу еволюцію – від "негативного" (свобода від) до "позитивного" (свобода для). Можливо, не знайдеться філософа який би так чи інакше не вирішував проблему свободи. Мета роботи полягає в дослідженні проблеми свободи в європейській філософії.

Два протилежні визначальні аспекти особистості автентичність та мімікрія перебувають у постійній взаємодії у безперервному процесі буття. Вирішення такого протиріччя ставить кожного перед постійною проблемою вибору. Особливо актуалізується ця проблематика у сучасному суспільстві з притаманною йому плюралістичною багатовекторністю, коли для побудови особистісної траєкторії розвитку за особистістю признається право на самовизначення.