Реферати з філософії - сторінка 4

Соціальний капітал – трансцендентна екзистенція індивіда (людини) трансформована шляхом довіри в екзистенцію соціуму, що дозволяє за допомогою синергізму досягненню мети в просторово-часовому вимірі. Соціальний квазікапітал – граничне буття людини підживлене потужним ідеологічним підґрунтям із спотвореним уявленням цінностей суспільства (світоглядом) об’єднуючись з аналогічними спотвореними світоглядами формує спільноту у вигляді біологічно-ідеологізованої маси для досягнення мети ідейного лідера в певно визначеному просторі та часі, як приклади – фашистська Німеччина та сталінський Радянський Союз.

Україна як держава і як могутній ресурсний центр має вигідні умови для соціально-економічного, духовного розвитку. Проте для збереження і подальшого розвитку економічної, соціальної, політичної сфери наша держава повинна своєчасно реагувати на світові тенденції, зміни в часовому та інноваційному просторі.

Україна також має прагнути ефективного співробітництва з іноземними корпораціями та капіталом в галузі розробки та практичного застосування високих технологій. Оскільки 21 століття – час новітніх технологій, інновацій, інформаційного розвитку, то одним з головних пріоритетів держави в її міжнародній діяльності має бути максимальне сприяння інноваційному розвитку України, а головним критерієм доцільності іноземних інвестицій - модернізація технологій та впровадження ефективного менеджменту на українських підприємствах.

Учений та політик – ці дві ролі, нерозривно поєднувалися впродовж усього життя Драгоманова, зумовили особливість не лише його біографії, а й визначили суть філософії. Саме тому увага до першорядного значення філософських засад світогляду Драгоманова, його наукової методології, поряд із публіцистичним і політичним доробком, є, на нашу думку, найперспективнішим підходом до розв’язання згаданої проблеми з огляду на вимоги історико - філософського аналізу.

Особливість філософських течій Стародавнього Китаю полягає в відображенні ними стану тогочасного стану суспільства і відповідно на рішення його проблем. Відповідно основними темами філософських доктрин були принципи організації держави, проблема законів і справедливості, обґрунтування ідеальної форми правління, найяскравіше виражені в таких філософських школах як Конфуціанство і Фа-цзя, або Легісти. В той же час Даоська школа займалася скоріше питанням само вдосконалення людини. Досить часто протиставляють друг другу Конфуціанство і Даосизм, що пояснюється їхнім зародженням в один і той же час, хоча це і достовірно не відомо, і тим що Конфуцій уділяв більше часу зовнішнім проявам людини, проблемам управління, державного устрою, обрядам і правилам. В той же час Лао Дзи, засновник Даосизму, приділяв основну увагу розвитку внутрішнього світу особистості.

Філософські проблеми управління з'явилися в інтелектуальному світі, як відповідь на «методологічну і інструментальну» кризу сучасної теорії управління, що зіткнулася з масою труднощів. Знання про управління як феномені людського буття пройшло шлях від міфологічного знання (через релігію і філософію) до наукового знання. Виділення науки про управління як специфічній галузі людського знання є формування окремого напряму знань пов'язаного з фундаментальними принципами філософського знання. Все це виразилося в появі таких наук, як тектологія і наукова організація праці, а потім поступово переросло в ті теоретичні знання, назви, що отримали, «наукові основи управління соціально-економічними процесами», «теорія організації», а потім вже і «теорія управління».

Філософсько-етичний аналіз щастя починається з розмежування його утриманні двох принципово різних за походженням компонентів: а) того, що залежить від самого суб’єкта, визначається мірою його власної активності і б) того, що від нього не залежить, предзадано зовнішніми умовами (обставинами, долею). То щастя, що залежить від людини, отримало назву чесноти

Ресурси інформаційного суспільства – інформація, знання та інформаційно-комунікаційні технології – найбільш вдало та цілісно характеризують його природу. Протягом останніх років сформувались нові поняття, процеси, взаємини, проблеми. В результаті індустріальний шлях вже не може бути пріоритетним для держави в сучасних умовах розвитку. В іншому випадку така держава опиниться осторонь глобальних процесів розвитку у наступні 10–15 років, стане відмежованою від решти світу.

В контексті аналізу переходу суспільства від життєдіяльності в індустріальній добі до існування в умовах інформаційної доби, результати дослідження свідчать про те, що фундаментальним компонентом є формування інформаційної свідомості.

Вирішуючи питання проблеми людини, Григорій Сковорода виходить з визначення самого поняття щастя. Саме щастя людини полягає в радісному та піднесеному стані душі та внутрішньому мирі, завдяки якому людина відчуває благодать та здатна бути щасливою в майже усіх життєвих ситуаціях: звичайні життєві труднощі, хоча і впливають на рівень добробуту та благополуччя такої людини, але вона живе не лише в буденному вимірі життя, тому має те саме незнищенне щастя, яке криється глибоко в людини і стає її невід’ємною частиною. Досягнення такого стану можливе після розуміння людиною причин її щастя та нещастя.

Для багатьох поколiнь українцiв – i не тiльки українцiв—Тарас Григорович Шевченко означає так багато, що сама собою створюється iлюзiя, нiби ми все про нього знаємо, все в ньому розумiємо. Та це лише iлюзiя. Шевченко як явище велике й вiчне – невичерпний i нескiнченний.

Щодо того, до яких саме філософських течій слід віднести поета також існує досить багато найрізноманітніших думок. Головною причиною, яка зумовила появу різних думок, є той факт що всіма своїми вчинками і творами, все своє життя поет боровся за одне єдине – свободу як для свого рідного народу, який гинув під кріпацьким і царським гнітом, так і для самого себе, адже не зважаючи на те, що в досить молодому віці його викупили з кріпацтва, Шевченко все життя відносив себе до цих «німих рабів». Він прагнув знищення кріпацтва, ліквідації самодержавства, національного гноблення і щиро вірив у те, що настане той час, коли його рідний народ буде вільним, зможе спокійно жити і розвиватися – це і був його світогляд, його філософська приналежність.

Філософські погляди П. Юркевича увійшли в українську духовну культуру як своєрідний світогляд, що відображає морально-етичні цінності українського народу, його спосіб мислення та менталітет.

«Філософія серця» П. Юркевича являє собою розгорнуту концепцію про серце як визначальну основу фізичного і духовного життя людини, як символ її внутрішнього світу переживань. Людина пізнає навколишній світ за допомогою розуму, а пізнати красу й таємничість світу можна тільки серцем як центром усіх пізнавальних дій. За П. Юркевичем, розум - вершина, а серце - коріння духовного життя. Через серце людина здійснює емоційне осягання світу, яке є первинним та глибинним способом світосприйняття, забезпечує його цiлiснiсть.