АБСТРАКЦІЯ - СЛОВНИК - ФІЛОСОФІЯ НАУКИ І КУЛЬТУРИ

АБСТРАКЦІЯ – (лат. abstractio «відокремлення», «виведення») – узагальнююче поняття або категорія, що відображає сутнісні ознаки явищ, об’єктів та процесів.

Абстракція постає результатом процесу абстрагування, у якому загальні поняття та правила за допомогою теоретичного мислення виводяться з конкретних явищ, інших понять і методів. Абстрагування є загальнонауковим методом, без якого неможливо будь-яке теоретичне пізнання. Метод абстрагування дозволяє понятійно моделювати предмет дослідження, стискати інформацію, об’єднувати її масиви у групи, класифікувати процеси та явища.

Абстракція є концептом, що об’єднує будь-які поняття в групу або категорію шляхом визначення змісту поняття та/або явища, яке поняття виражає, відповідно до мети дослідження чи практичної дії, відділяючи при цьому істотні ознаки від тих, що в даному контексті постають як другорядні.

Абстракція узагальнює, спрощує, схематизує дійсність, висвічуючи окремі її сторони та аспекти у чистому вигляді, що створює передумови подальшого об’єднання цих сторін та аспектів у конкретну цілісність. При аналізі конкретних одиничних предметів та явищ абстрагування відкриває можливість створювати спрощені абстрактні об’єкти та теоретичні моделі, до яких можна застосовувати математичний апарат й виводити закономірності та закони, що мають ймовірнісний характер та потребують верифікації.

Процеси й речі, які ми хочемо виразити нашим мисленням, є не абстрактними, а конкретними. Проте, у певному сенсі, об’єктам, які осягає розум, можуть бути властиві процеси абстрагування – виокремлення їх як підсистем в межах більш широкої системи. Такими є, наприклад, гроші, законодавство або абстракція соціальних відносин як організуючого чинника соціального управління та самоуправління.

Абстракція та абстрагування є не лише результатом та способом пізнання, а й алгоритмом практичних соціальних дій, а також узагальненим методом програмування. Програмісти шляхом застосування абстракції створюють універсальні програмні моделі, котрі як шаблони використовуються для написання вже конкретних комп’ютерних програм. Абстрагування відкриває можливість відокремити категоріальну структуру, що забезпечує реалізацію обчислень, від конкретних деталей програм, які замовляються для застосування у різноманітних сферах людської діяльності. Оперування абстракціями – сутнісна ознака науки, що осягає конкретне через абстрактне, рухаючись при цьому від конкретного (предмету дослідження) до абстрактного (понять, гіпотез), а потім знову до конкретного (доведеної концепції й теорії як систем понять).

При дослідженні систем, яким притаманна самоорганізація, особливо складних соціальних людиновимірних систем, конкретне в онтологічному аспекті виступає як цілісний зв’язок підсистем та їх елементів, а в теоретико-пізнавальному – як взаємозв’язок понять, що моделюють суб’єкт-об’єктну й суб’єкт-суб’єктну цілісність. Поняття, що вилучено із цілісного контексту пізнання втрачає системні взаємозв’язки і стає абстрактним як таким, що втрачає пізнавальну цінність.

В філософії Гегеля маємо метод сходження від абстрактного до конкретного, який характерний для теоретичної філософії і дозволяє побудувати філософську систему, яка починається з найбільш абстрактних категорій і понять, що в процесі становлення породжують більш конкретні – їх інобуття.